Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Карантин в Україні продовжено до 11 травня
22 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України продовжив карантин до 11 травня 2020 року.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль пояснив, що при ухваленні рішення уряд спирався на моделювання аналітиків НАН України та дані МОЗ, які свідчать, що пік захворюваності може настати на початку травня, зазначив він.
«Водночас у нас є чіткий план виходу з карантину. Він складається з 5 етапів. Стартову точку цього плану ми називаємо «День К». Для його початку є дві умови. По-перше, якщо протягом 10 днів відсоток виявлених випадків захворювання у країні не змінюється або коливається в межах 5%. По-друге, лікарні заповнені пацієнтами з COVID-19 менш ніж на 50%», – зазначив Шмигаль.
За його словами, «День К» має настати 12 травня. «Також у нас є важливі завдання до цього часу, над якими ми працюємо: поступово збільшуємо кількість тестувань, покращуємо забезпечення лікарень та медиків, запроваджуємо систему Е-контролю за самоізоляцією як альтернативу обсервації та розроблюємо нові соціальні стандарти. Це насамперед носіння засобів індивідуального захисту, дотримання соціальної дистанції та постійна дезінфекція», – додав він.
Нагадаємо, з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено карантин для боротьби з поширенням коронавірусу.
Набули чинності зміни до КПК на час карантину
23 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України викладено у новій редакції:
«20-5. Тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
У разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді (крім Вищого антикорупційного суду) місцевий суд вносить вмотивоване подання про передачу клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею, для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) розглядається питання про передачу клопотання на розгляд до іншого суду, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Питання про передачу на підставі абзацу п’ятого цього пункту клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) за вмотивованим поданням місцевого суду (суду апеляційної інстанції) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.
Розгляд питань, віднесених до повноважень слідчого судді, суду (крім розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) за його рішенням, прийнятим з власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження, може бути проведено у режимі відеоконференції, про що повідомляються сторони кримінального провадження у порядку, визначеному статтею 135 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд не має права прийняти рішення про проведення судового засідання щодо розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою у режимі відеоконференції, в якому поза межами приміщення суду перебуває підозрюваний (обвинувачений), якщо він проти цього заперечує.
Проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у тому числі під час судового провадження, здійснюється на умовах, визначених абзацом сьомим цього пункту, з дотриманням правил, передбачених частинами третьою – дев’ятою статті 336 цього Кодексу.
Участь захисника у судовому засіданні забезпечується відповідно до вимог цього Кодексу.
Під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Набув чинності закон про зміни до держбюджету-2020
18 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Згідно із законом, у складі держбюджету утворюється Фонд боротьби з коронавірусом в обсязі 64,7 млрд грн. Ці кошти спрямовуватимуться на першочергові та пріоритетні напрями протидії поширенню COVID-19.
Крім цього, у державному бюджеті додатково передбачено 15,8 млрд грн для доплат до зарплатні медпрацівникам, які протистоять епідемії. Загалом видатки Міністерства охорони здоров'я збільшуються на 16,4 млрд грн.
Щоб підтримати найбільш вразливі верстви населення під час епідемії коронавірусу, документом передбачено 10,6 млрд грн на одноразові доплати до пенсій. Видатки Міністерства соціальної політики збільшуються на 19,5 млрд грн.
Для здійснення непередбачених заходів до резервного фонду направлено додатково 3 мільярди гривень.
Видатки на будівництво та ремонт доріг збережені, тож програма «Велике будівництво», яка покращує українську інфраструктуру та створює нові робочі місця, триватиме. На дорожню інфраструктуру у державному бюджеті закладено майже 70 млрд грн.
Також зміни до державного бюджету не передбачають скорочення видатків, спрямованих на забезпечення оборони й безпеки держави, підтримку агропромислового комплексу.
КСУ визнав конституційною норму закону про Нацполіцію щодо допомоги у разі смерті поліцейського
22 квітня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційною скаргою Сергія Зінченка щодо конституційності.
22 квітня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційною скаргою Сергія Зінченка щодо конституційності положень пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року.
Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав конституційними положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особі у разі «визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті».
Автор клопотання, який звільнився з поліції за власним бажанням, обстоював позицію, що оспорюваними положеннями Закону «конституційне право на соціальний захист, а саме отримання одноразової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності, дискримінаційно поставлене в залежність від факту підстав звільнення», оскільки «вказана допомога виплачується лише працівникові поліції, якого звільнено по хворобі».
Вирішуючи порушене в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України виходив із того, що одним із заходів соціального захисту поліцейського є виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поліцейського та втрати ним працездатності. Однак особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання такої допомоги лише за наявності обставин, передбачених положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону.
Конституційний Суд України констатував, що держава має широкий обсяг дискреційних повноважень щодо запровадження чи зміни одноразової грошової допомоги як одного з видів соціальних виплат, що прямо не визначені та не конкретизовані в Конституції України.
Оскільки право на одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності не є конституційно визначеним правом поліцейського, тому Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади повноважна визначати на власний розсуд конкретні підстави та особливі умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, у тому числі й у разі звільнення його внаслідок втрати працездатності з визначенням інвалідності, що передбачено оспорюваними положеннями Закону.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону не містять дискримінаційних умов для отримання одноразової грошової допомоги вказаною категорією осіб, а отже, є такими, що відповідають Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Верховна Рада скасувала накладення штрафних балів водіям
24 квітня 2020 року Верховна Рада схвалила Закон України «Про внеВерховна Рада скасувала накладення штрафних балів водіямсення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо штрафних балів».
У пояснювальній записці зазначено, що відповідно до статті 27 КУпАП, застосування штрафних балів учасникам дорожнього руху передує застосуванню адміністративного стягнення у виді штрафу.
«При цьому досвід розвинутих країн свідчить про інші підходи до застосування штрафних балів, які розглядаються як додатковий стимул для усвідомлення порушником серйозності наслідків у разі систематичного недотримання правил дорожнього руху, у тому числі й шляхом позбавлення права керування транспортним засобом. Застосування більш суворого виду відповідальності відбувається після набрання водієм певної кількості штрафних балів, а не зняття, як передбачено законодавством України.
Ситуація, за якої особа не несе відповідальності за неодноразові порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху не лише не сприяє дотриманню учасниками дорожнього руху встановлених правил, а навпаки, створює почуття безкарності та спонукає до наступних порушень. Це прямо протирічить положенням статті 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення застосовується, зокрема, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами», – зазначили автори закону.
Закон виключає з КУпАП норми щодо дії адміністративного стягнення у виді штрафних балів, що накладається на громадян за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, це стосується пункту 2-1 частини першої статті 24, частини другої статті 27, статті 27-1, а також абзаців других частин першої та другої статті 122 КУпАП.
_03_03.png)
